СПІВТОВА́РИШКА, и, ж., рідко. Жін. до співтова́риш. Дарку знову огортає страх. Вже не за себе, але за тих незнайомих співтоваришок, співвинних у цій справі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 520.