СПІВІСНУВА́ННЯ, я, с. Одночасне або спільне існування кого-, чого-небудь. Співіснування народної поезії і літератури цілком можливе.. Сучасна література допомагає народним талантам глибше усвідомити дійсність (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 22); До мирного змагання, до мирного співіснування радянський уряд кличе всі держави світу (Довж., III, 1960, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 518.