СПІЗНІ́ТИ, і́є, док., безос., розм. Те саме, що сме́ркнути. — Ну, сину,.. підемо, поки зовсім не спізніло,— каже до його батько (Вас., І, 1959, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 525.