СПІ́ЛЬНО, присл. Разом, гуртом, спільними силами. — Він усю виборчу справу на свої плечі взяв.. По селах їздить та людей підбадьорює, щоб усі спільно за діло бралися… (Мирний, IV, 1955, 364); Найбільш переконливим доказом існування сімейної общини на Поліссі свідчить порядок землекористування. Всі селяни-старожили твердять, що колись вони обробляли землю спільно, бо вона була їх загальною власністю (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 37); Командири загонів вирішили зустрітися, щоб спільно обговорити цілий ряд пекучих питань (Шиян, Партиз. край, 1946, 38); // у сполуч. із прийм. з. Разом із ким-небудь. Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці — збалакались, що сход відбудеться спільно з ліщинівцями та зеленоярцями (Головко, II, 1957, 260); Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику. Я придивлявся й оцінював людей, з якими мені доводилося спільно йти (Ю. Янов., II, 1958, 18); // Одночасно. Обличчям до мого обличчя склонись, Хай сльози поллються в нас спільно (Л. Укр., IV, 1954, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 529.