СПІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПІ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех. Примушувати злізти з коня, коней. Численні міномети заговорили з такою силою, що довелося негайно спішити один полк, зайняти ним оборону (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 534.