СРІБЛИ́СТО. Присл. до срібли́стий. Миготіли [дошки] сріблисто (Коб., І, 1956, 462).
СРIБЛИСТОКРИ́ЛИЙ, а, е, поет. Який має сріблисті крила. Могутній сріблистокрилий корабель прорізав повітряні простори (Літ. газ., 22.IX 1959, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 619.