СРІБНОВО́ДИЙ, а, е, поет. З блискучими, як срібло, водами. Степ і степ один без краю.. Не шепоче в холодочку Срібновода течія (Пісні та романси.., II, 1956, 218); Хай шумить єдиним світлим шумом Синій Дніпр і срібновода Вісла (Рильський, II, 1960, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 622.