СРІБНОВОЛО́СИЙ, а, е, поет. Який має сиве волосся. Вона стоїть біля дверей, висока, в чорній, з білим блискучим комірчиком, сукні, срібноволоса, з не старим ще, дуже блідим лицем (Вільде, Сестри.., 1958, 213); * Образно. Такий він [вітер] гарячий, такий нетерплячий, що аж киплять від нього срібноволосі вівса (Коцюб., II, 1955, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 622.