СТАБІЛІЗУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стабілізува́ти; // у знач. прикм. Вапно як стабілізуюча добавка може застосовуватись у вигляді гашеного вапна (Архіт. і буд., 2, 1955, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 623.