СТА́ЛО. Присл. до ста́лий 3, 5, 6. При правильному положенні гвинта холостого ходу двигун має працювати бездимне і стало (Зерн. комбайни, 1957, 182); Я собі відреставрував [відремонтував] хатину, що тато купив був від емігранта, і там буду стало мешкати (Стеф., III, 1954, 238); Плющ їй дає життя, він обіймає, Боронить від негоди стіну голу, Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу (Л. Укр., І, 1951, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 641.