Що oзначає слово - "становий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


СТА́НОВИЙ, а, е, лінгв. Стос. до стану (див. стан3 5). Станові відношення в дієслові.

СТА́НОВИ́Й, ста́нова́, ста́нове́.

1. Стос. до стану (див. стан3 6); // Зумовлений приналежністю до якого-небудь стану. Українська шляхта і козацька старшина сподівались забезпечити собі станові економічні і політичні привілеї, зберегти у своїх руках адміністративні і судові органи влади (Іст. УРСР, І, 1953, 256); Революція не лишила каменя на камені від станових і класових привілеїв експлуататорів (Програма КПРС, 1961, 10).

2. Заснований на поділі суспільства на стани; власт. суспільству, поділеному на стани. Герої творів Квітки-Основ’яненка — це здебільшого селяни, сільські дівчата й парубки, що зазнають горя від панів-кріпосників, майнової і станової нерівності (Рад. літ-во, 3, 1971, 27); // Власт. привілейованим станам, який грунтується на зневажливому ставленні до інших станів. Мало кого поважала [Зоня] з сільських священиків. Вважала їх за тюхтіїв, позбавлених добрих манер, але почуття станової солідарності не покидало її ніколи (Вільде, III, 1968, 93).

СТАНОВИ́Й1, а́, е́, заст.

1. Стос. до стану (див. стан2 3); пов’язаний з управлінням станом. Станове управління.

Станови́й при́став див. при́став.

2. у знач. ім. станови́й, во́го, ч. Те саме, що Станови́й при́став (див. при́став). З’їхались на заїзний двір два станові, і обидва були в одставці. Слово за слово і добалакались до того, як вони були становими в одному стані (Україна.., І, 1960, 15); Через день у Медвин примчали справник, земський начальник, становий і кінні стражники (Стельмах, І, 1962, 632); * У порівн. Михалчевському хотілось поговорити з Василиною, розпитати в неї за все, заглянути в її душу, та Марія стриміла перед ним, як той становий (Н.-Лев., II, 1956, 142).

СТАНОВИ́Й2, а́, е́. Головний, основний.

Станова́ жи́ла, заст. — те саме, що Спинни́й мо́зок (див. спинни́й). — Так, кажеш, на поправку пішов? Головне, щоб станова жила сили набиралася, а вже від неї усе тіло почне здоров’ям наливатися (Кочура, Зол. грамота, 1960, 427).

∆ Станови́й я́кір, мор. — головний великий якір, який опускають з судна під час тривалої стоянки. В один з найміцніших поривів луснув канат від важкого станового якоря.., і шхуна ще безпорадніше заборсалася на одному меншому якорі (Тулуб, В степу.., 1964, 393); За морськими правилами, відсутність.. станового якоря не дає судну права виходити в море (Веч. Київ, 28.II 1968, 4).

◊ Станови́й хребе́т: а) (заст.) те саме, що хребе́т 1; б) (чого) щось життєво важливе, найголовніше в чому-небудь. Виховання любові й поваги до праці на благо суспільства, трудове загартування людей — серцевина, становий хребет ідеологічної роботи (Ком. Укр., 1, 1964, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 646.