СТАРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Добувати, діставати, придбавати. Гроші старав [Славко] із двох джерел (Март., Тв., 1954, 264); — Твоє віно старала я чистими руками, як ти прийшла на світ (Стеф., Вибр., 1949, 231); — Що не кажіть: «дівка» росте в мене! Треба батькові посаг для «відданиці» старати, аякже! (Вільде, Винен.., 1959, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 652.