СТЕ́КЛИЙ, а, е.
1. Високий і тонкий (про трав’янисту рослину між густими заростями кущів, дерев). На місці старих стеклих трав завруняться нові, густо-зелені трави, виростуть нові буйнолисті дерева (Загреб., День.., 1964, 92).
2. діал. Скажений. * У порівн. Помалу на землю спустився Когутик.. Лисичка-сестричка тільки того й ждала, Скочила, як стекла, Півника спіймала (Фр., XIII, 1954, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 682.