СТЕЛА́Ж, а,́ ч. Ряд полиць, розташованих одна над одною і призначених для розкладання чого-небудь. Одним крилом до робочого кабінету прилягає велика бібліотека з дощатими стелажами (Вол., Дні.., 1958, 35); Кремові стіни були заставлені по стелю вузькими стелажами, запханими книгами різного формату (Вільде, III, 1968, 371); На довгих стелажах, прикрашених квітами, красувалися сотні сортів його [І. В. Мічуріна] гібридів (Довж., І, 1958, 464); Качани [кукурудзи] посортували і уклали на спеціально підготовлені стелажі (Колг. Укр., 11, 1961, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 682.