СТЕРЕОТИ́ПНИЙ, а, е.
1. друк. Стос. стереотипу (у 1, 2 знач.) і стереотипії. Павло був трохи знайомий з друкарською справою.. І тепер одразу пригадав порядок розташування цехів: складальний, стереотипний і цинкографія (Кучер, Голод, 1961, 68); Твердий розпорядок дня, якого людина додержує тривалий час, приводить до вироблення так званої стереотипної діяльності центральної нервової системи (Наука.., 10, 1956, 15); // Надрукований із стереотипу. Стереотипне видання «Кобзаря» Т. Шевченка.
2. перен. Який дуже часто повторюється, став звичайним, загальноприйнятим; трафаретний, шаблонний. Виключна була аудиторія, виключна панувала там інтимність і щирість у настрої, виключні, не стереотипні привітання, — живі, гарячі (Вас., Незбір. тв., 1941, 203); На стереотипні питання в’язнів він відповідав неохоче, дивився на всіх з недовірою (Збан., Єдина, 1959, 100); Капітан Берестовець навмисне думкою вживав цих грубуватих висловів із стереотипної фразеології молодих офіцерів (Перв., Опов.., 1970, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 689.