СТЕ́РЖЕНЬ, жня, ч., техн. 1. Предмет подовженої, циліндричної або чотиригранної форми, а також деталь такої форми, яка є переважно осьовою або опорною частиною чого-небудь. Невеликі отвори в тонкому листовому металі пробивають пробійниками (борідками). Пробійник являє собою стальний стержень, робочий кінець якого заточений полого на конус (Гурток «Умілі руки..», 1955, 95); Репер застосовується для позначення висотних точок. Він виготовляється у вигляді металевого круглого загостреного стержня довжиною 150-250 мм і діаметром 20-30 мм (Інж. геод., 1959, 201); Токарний різець.. складається з двох частин: стержня (корпуса) та головки, або робочої частини (Різальні інстр.., 1959, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 689.