СТИЛІ́СТИКА, и, ж.
1. Розділ мовознавства, що вивчає в межах національної мови суть і специфіку стилів мови. Мовознавча стилістика в багатьох ділянках досліджень і їх методах стикається, йде паралельно, а часто й переплітається з стилістикою літературознавчою (Сучасна укр. літ. м., V, 1973, 39).
2. Розділ теорії літератури, що вивчає стилі літературно-художніх творів. Конференція з питань стилістики художньої літератури.
3. Сукупність виражальних засобів мови якого-небудь художнього твору, письменника, літературної школи і т. ін.
4. рідко. Те саме, що стиль1 1. Естетична різнобарвність драматургічного матеріалу вимагає адекватних постановочних рішень, відповідних зображувальних засобів, розмаїття сценічної стилістики (Літ. Укр., 25.VI 1971, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 697.