СТИМУЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до стимулюва́ти. Цей конкурс матиме велике стимулююче значення для піднесення й розвитку дитячої літератури (Донч., VI, 1957, 591); Для підвищення стимулюючої ролі оплати праці необхідно встановити безпосередню залежність між зростанням продуктивності і оплати праці (Ком. Укр., ІІ, 1965, 18); Стимулююча дія переливання крові поширюється на всі клітини організму (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 699.