СТИНА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок., СТЯ́ТИСЯ і ЗІТНУ́ТИСЯ, зітну́ся, зітне́шся, док.
1. Битися зі зброєю в руках; брати участь у битві, вступати в боротьбу. — Люди стинаються з людьми… кров річками ллється… (Мирний, IV, 1955, 333); — Тільки стялись на шаблях, зараз так і положив його вражий кармазин (П. Куліш, Вибр., 1969, 156); Загони зітнулися на рівному степу під Компаніївкою (Ю. Янов., II, 1958, 171); Сколихнеться весь світ, як зітнуться війська (Вирган, В розп. літа, 1959, 81); // перен. Сперечатися, вступати у суперечку, сварку. Між селянами такими, Що стинались з судовими, Зачепивсь і наш козак (Манж., Тв., 1955, 151); Як кремінь і криця, стялись роди — Гутенюки з Далійчуками (Коцюб., II, 1955, 310); Нема місця Маркові на бригаді, з першого дня він у тім пересвідчився, із нехтуванням поставився до бригадира, прилюдно зітнувся, виявив своє обурення (Горд., Дівчина.., 1954, 238); // Виступати один проти одного; боротися. Комсомольці гули, як джмелі, І стиналися в спорі (Криж., Срібне весілля, 1957, 302); Імперіалізм є останній ступінь у розвитку капіталізму, коли він дійшов до того, що поділив весь світ і в смертельній сутичці зітнулися дві гігантські групи (Ленін, 32, 1973, 275).
◊ Стина́тися (стя́тися, зітну́тися) зуб на зуб — сваритися, зчиняти лайку. В хаті заїдня́, колотнечі: содома піднялась, що й не сказати. Мася з матір’ю зуб на зуб стинається (Свидн., Люборацькі, 1955, 189).
2. Міцно стискатися (про зуби). Як мати вість таку почула, То тілько вічно не заснула, Бо зуби у неї стялись (Котл., І, 1952, 231).
3. рідко. Вкриватися льодом (про річку, озеро і т. ін.). Настала осінь. Подихнули морози, зціпили землю, зв’ялили гаї та діброви. Річка стялась і заблищала склом межи чорними берегами (Коцюб., І, 1955, 66).
◊ Кров стина́ється в жи́лах — хто-небудь відчуває страх, переляк. І чуєш ти, як в жилах кров твоя Стинається (Фр., XIII, 1954, 292).
СТИНА́ТИСЯ2, а́ється, недок., ЗІТНУ́ТИСЯ, не́ться, док.
1. рідко. Піддаватися зрізуванню. Чагарники ламкі і легко стинаються.
2. тільки недок. Пас. до стена́ти1 1.
СТИНА́ТИСЯ3 див. стена́тися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 699 - 700.