СТИХА́Р, я́, ч. Довгий, з широкими рукавами, звичайно парчевий, одяг дияконів і дяків, який надягають під час богослужіння. В собор пожертвувала [О. Браницька] великий срібний хрест на престол,.. дорогі парчеві ризи й стихар з надзвичайно дорогої парчі (Н.-Лев., VII, 1966, 275); Паламарем дражнили Марка за те, що він часом прислужував у олтарі [вівтарі], надіваючи мальований стихар (Вас., II, 1959, 313); На ньому був стихар з вишитими сріблом хрестами, і він тримав у руках кадильницю, прислуговуючи попові (Донч., III, 1956, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 706.