СТИ́ШЕНО, присл.
1. Тихішим голосом; притишено. Лукія, нахилившись до капітана, стишено-інтимно пояснює йому, що то дочка Горпищенка-чабана (Гончар, Тронка, 1963, 140).
2. Не поспішаючи, поволі. Мимо лану бурякового стишено пішов [грузовик] (Гонч., Вибр., 1959, 219).
3. Не на повну силу; злегка. Болить стишено.
4. Заглушивши неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.; стримано, спокійно.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 708.