СТОВБУРИ́СТИЙ, СТОВБУРА́СТИЙ, а, е.
1. Який має багато стовбурів. У вікно не стало видно навіть розлогої стовбуристої черешні — білий туман закрив (Рад. Укр., 8.III 1968, 2).
2. Схожий формою на стовбур. На його стовбуристій шиї.. невелика з укороченим підборіддям голова (Стельмах, Правда.., 1961, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 719.