СТОВПОТВОРІ́ННЯ, я, с., розм. Безладне скупчення кого-, чого-небудь, яке супроводжується галасом, метушнею і т. ін. На великому шляху Львів — Ужгород ціле стовпотворіння. Весь шлях забитий автомашинами (Чорн., Визвол. земля, 1950, 92).
◊ Вавіло́нське стовпотворі́ння — безладдя, гармидер, при якому люди не розуміють один одного. Голови туманіли від невщухаючого лементу цього вавілонського стовпотворіння. З ранку до ночі горлають водоноси, вищать шарманки, іржуть коні (Гончар, І, 1959, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 722.