СТО́ЛЯР, а, ч. Робітник, фахівець, що займається обробкою (тоншою, ніж при теслярських роботах) дерева і виготовленням виробів із нього. Панича одвезли у школу, а мене віддали у столяри (Стор., І, 1957, 105); — Я вже столяру сам двері замовив, за свій завдаток, що в економії взяв (Стельмах, І, 1962, 419); Він.. столяр, і якщо ви поб’єте бича, то це вже вам ніхто такого не зробить, як Панько (Тют., Вир, 1964, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 728.