СТОЛЯРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Виконувати столярні роботи, займатися столярством; працювати столяром. Він трохи столярував, як не було хліборобської роботи.. Тепер заходився майструвати собі велике ліжко (Гр., II, 1963, 347); — Не життя в мене було, а малина. Столярую собі в колгоспі та поспівую (Збан., Єдина, 1959, 137); Старий розповідав, що він колись столярував. Робив віконні рами, стільці, лави (Колг. Укр., 7, 1968, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 728.