СТО́ЛЯРІВ, рева, реве. Прикм. до сто́ляр; належний столяреві. — А на роботу вони [рукавички] непридатні, — насмілився зауважити столярів син (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 728.