СТО́РОЖІВ, жева, жеве. Прикм. до сто́рож; належний сторожеві. В маленькій сторожевій хатині лагодили співку (Вас., II, 1959, 23); Не встигла [Катря] ще й поснідати, прибігла сторожева дівчина (Головко, II, 1957, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 734.