СТОРОПІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Украй розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку і т. ін., втративши здатність міркувати, рухатися тощо. Питання було таке несподіване, незрозуміле, що мати.. сторопіла (Л. Янов., І, 1959, 411); Вигляд у Максима був такий, що Настя сторопіла (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 738.