СТОРЧОВИ́Й, а́, е́. Який має напрям вертикалі; вертикальний, прямовисний. Біля сторчової шахти пробивано новий хідник (Гр., І, 1963, 367); [Левко:] Найкращий плужок був би отой, що я ухвалив, з сторчовим лемешем (Кроп., III, 1959, 223); // Який має вертикальне положення; стоячий. Костецький.. сидів біля свого бліндажа на сторчовій колоді, на якій Ваня звичайно колов дрова (Перв., Дикий мед, 1963, 226); Сторчовий комір.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 739.