СТОРІ́ЧЧЯ, я, с.
1. Час, період тривалістю сто років; століття, вік. В вісімнадцятім сторіччі, Як вікно в заморський світ, Цар Петро в цім межиріччі Місто звів (Нех., Ми живемо.., 1960, 120); [Чубатенко:] Народ наш творить суд над російськими поміщиками, що сторіччя тримали наші кращі землі (Корн., І, 1955, 164); Сторіччями вірменський народ оспівував безсмертну силу води (Ком. Укр., 3, 1967, 25).
2. Річниця, роковини чого-небудь, що відбулося або почало існувати сто років тому. Не сторіччя з дня його [Т. Шевченка] смерті ми будемо відзначати, а його безсмертя, безсмертя правди, безсмертя народу! (Рильський, Веч. розмови, 1964, 31); Сторіччя з дня заснування І Інтернаціоналу — свято всього світового робітничого і комуністичного руху (Ком. Укр., 9, 1964, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 733.