СТРА́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до стра́дник 1. [Яків:] Заспокойтесь, нещасна страднице!.. (Кроп., II, 1958, 483); — Страднице моя, дружино моя! До чого ж я довів тебе… — У цих словах було каяття, і жалощі, і ніжність (Шиян, Баланда, 1957, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 747.