СТРАСТОТЕ́РПНИЙ, а, е, церк., заст. Прикм. до страстоте́рпець. Хоч не ми, то сини від дверей пресвятих Відіб’ють і відкотять каміння,.. Борючися за край і за щастя ясне, Під вінцем страстотерпним відваги (Стар., Поет. тв., 1958, 141); — Пан майстер так пильнує посмішки, неначе і не бога страстотерпного вирізьблює, — озвався Богдан у захопленні (Ле, Хмельницький, І, 1957, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 750.