СТРЕКА́Ч, а́, ч.: ◊ Задава́ти (зада́ти) стрекача́ — втікати, швидко зникати. [Деревіцький:] Як почали [пани] задавать стрекача: хто в город, хто в другу губернію, хто за гряницю [границю], то хіба не мусило у мужиків скластись переконання, що їх бояться?.. (Кроп., IV, 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 761.