СТРЕКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який багато стрекоче, стрекотить. Слухаючи делегацію стрекотливих жінок, Іван Антонович спідлоба косився на голі почорнілі каштани (Гончар, III, 1959, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 761.