СТРИ́МАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до стри́мати. Руки опустив старий митець од рогу, І дивний ріг упав, гойдаючися, вниз, На тасьмі стриманий (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 142).
2. у знач. прикм. Який уміє стримуватися, володіти собою, не виявляти своїх почуттів. Старшина Буряченко належав до людей стриманих (Загреб., Шепіт, 1966, 226); Образ Ватутіна живий, сповнений чарівності, окреслений [Л. Дмитерком] всебічно. Небагатослівний, стриманий, суворо вимогливий до підлеглих і разом з тим уважний, гуманний, — таким постає перед нами Ватутін (Іст. укр. літ., II, 1956, 329); // у чому, з ким. Помірний, скупий у вираженні, прояві чого-небудь. Поважний і завжди стриманий в рухах Петро легко, по-парубоцькому, схопив брата з лави (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); [Надія:] Дорогий Карпо Корнійовичу, скажіть, чому ви з усіма жартуєте, веселий, а зі мною такий стриманий? (Корн., Калин. гай, 1950, 49).
3. у знач. прикм. Який виявляється не повною мірою; затамований, заглушений. Та хто се плаче там, в другій хатині? Чиє ридання стримане, тяжке?.. (Л. Укр., І, 1951, 32); Чути було тиху розмову, стриманий сміх (Томч., Готель.., 1960, 9); Стриманий шепіт пробігає між гостей (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 20); Щорс почав говорити. Не голосно, але в кожному його слові було стільки сили, ясності і стриманого гніву (Довж., І, 1958, 205); За ці вечори в нього від лічби опухли очі, але загадкові зіниці були наповнені стриманим задоволенням переможця (Стельмах, II, 1962, 313); // Який не відзначається сердечністю, привітністю. На вишукане його кавалерське вітання господиня відповіла стриманим уклоном (Ле, Наливайко, 1957, 15); Стримана зустріч; // Спокійний, не різкий. Зараз Хома таки почував себе досить прикро, вислуховуючи стримані скарги робітників (Гончар, III, 1959, 426).
4. у знач. прикм. Який відбувається, здійснюється неквапливо, уповільнено. Потім стриманою, трохи нетривкою ходою заступила [Тетяна] жінку з дитиною і стала перед чорною цівкою дула (Баш, На землі.., 1957, 46); Званов підійшов обережною стриманою ходою. Зупинився, насторожений і зацікавлений (Донч., II, 1956, 90).
5. у знач. прикм., перен. Позбавлений барвистості, яскравості. Нерідко зустрічалися плахти, що мають стримані кольори — чорний, жовтий, білий. Вони носились жінками старшого віку (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 102); За колоритом офорти В. Мироненка досить стримані, переважна більшість їх виконана в холодних тонах (Вітч., 6, 1962, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 770.