СТРОЙОВИ́Й, а́, е́.
1. Пов’язаний з дією військ у строю. — Є кілька солдатів, яких виводять на стройові заняття, хоч треба було б… лікувати… (Тулуб, В степу.., 1964, 136); Минали місяці лікування, стройової та політичної підготовки в тилових батальйонах інженерних військ (Ле, Право.., 1957, 159); Командир дав старт, і машини в стройовому порядку, прокотившись по полю, злітають у повітря (Трубл., Шхуна.., 1940, 117).
Стройови́й крок — військовий крок, при якому ногу піднімають на 10-15 см і ставлять твердо на всю ступню. Цілком серйозно, не припускаючи й тіні посмішки, повернувся [Перекат] через ліве плече і пішов стройовим кроком, як звик відходити від командира (Собко, Нам спокій.., 1959, 50).
2. Признач. для ведення бойових дій (про підрозділи, частини військ і т. ін.). У стройовій частині полку креслярі вже знімали копію з топографічної карти і наносили позначку на висоті (Гончар, III, 1959, 125); // Який служить у таких частинах або обслуговує їх. Він ввесь час крутився на коні (під ним кінь був добрий, справжній козацький стройовий) і, долаючи ревіння вітру, хрипко і простуджено кричав, щоб колона підтягнулася (Тют., Вир, 1964, 461).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 785.