СТРОМОВИ́НА, и, ж.
1. Круте урвище, провалля. Уявіть величезну западину, голі горби, скелі, круті трав’янисті стромовини (Наука.., 2, 1972, 37); // Крутий, скелястий берег, обрив. Над бухтою обривались крижаними стромовинами глетчери (Трубл., Хатина.., 1934, 21).
2. Швидка, бурхлива течія ріки. Сів він у Києві на козацький байдак і поплив через пороги, здригаючись із жаху перед грізними стромовинами Дніпра-Славути. (Тулуб, Людолови, І, 1957, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 786.