СТРУКТУРАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Конкретнонаукова методологія, що головним завданням висуває дослідження структур об’єктів.
2. Ряд напрямів у сучасному зарубіжному мовознавстві, що розглядають мову як організацію системно протиставлених лінгвістичних елементів, які виконують у ній певну функцію.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 789.