СТРУМО́К, мка́, ч.
1. Невеликий потік, утворений з снігових, дощових вод або з підземних вод, що вийшли на поверхню. Край села.. біг поміж волоських горіхів струмок (Коцюб., І, 1955, 392); Промені теплі зігріли Землю, і сніг розтає уже білий: От полилися струмки по землі (Гр., І, 1963, 33); Тут протікав вузький струмок з чистою водою, а над ним шуміли розлогі верби й сизі кущі лоз (Шиян, Баланда, 1957, 193); Впала крапля, і друга, і враз народився струмок (Перв., II, 1948, 147); Вони зупинилися.. і майже поруч із пам’ятником помітили струмок, що витікав із розколини іржавої скелі (Тулуб, В степу.., 1954, 92); * Образно. Дядя Остап перелічив дітей, по парах, і марш! У ворота широкі так і полився дитячий струмок із шумом (Головко, І, 1957, 189); * У порівн. — Життя в нього ще, як струмок, чисте (Гончар, III, 1959, 39).
2. Взагалі вузький потік якої-небудь рідини. Ридання перервало йому мову, а сльози.. поллялися струмком (Фр., VI, 1951, 288); Струмок крові залляв його одяг, шабля випала, з рук… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35); Світле молоко ж Впаде струмками в цинкові дійниці (Мал., Звенигора, 1959, 26); * Образно. Побачивши свічники, пані учиняє радісний переполох; на її шиї оживає перловий струмок намиста (Стельмах, І, 1962, 298); // Вузький потік або неширока смужка повітря, світла і т. ін., що поширюється, спрямовується, проникає куди-небудь. З вікон кав’ярень.. струмки синього диму повзли, як змії (Коцюб., II, 1955, 125); Свіжий струмок ароматного повітря повіяв у барак (Коцюба, Нові береги, 1959, 125); Щедре липневе сонце ллється струмками крізь могутні крони (Корн., II, 1955, 277); // Безперервний потік сипкої речовини. Вітер крила закрутив, І муки тугий струмок Ллється зразу у мішок (Стельмах, V, 1963, 359); З коша блідим струмком стікає борошно (Кир., Вибр., 1960, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 792.