СТРУСНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до стру́шуватися. Раптом прокинувся орел,.. струснувся спросоння і різко крикнув, розвівши свої велетенські крила (Тулуб, В степу.., 1964, 166); Нависла височенна скеля струснулася від вибуху (Ле, Міжгір’я, 1953, 181); — Ох, життя трикляте! — промовила голосно Мар’я, аж Христя струснулася… (Мирний, III, 1954, 199); Він навіть не наважився поцілувати дівчину, а лиш тернув усами по ніжній щоці, весь струснувшись від того доторку (Загреб., Диво, 1968, 248); * Образно. Звичайна блискавиця прокотилась з краю в край, степ струснувся, наче птиця, весь у бризках, на врожай (Рудь, Дон. зорі, 1958, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 795.