СТРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до струси́ти 1-3, 6. Стіжок по́повза посунувся, не лишивши на стерні жодної зернини, струшеної при натяганні його на тягалку [пристрій для перетягування чого-небудь] (Ле, Право.., 1957, 23); Осінь… Шкільний сад. Нас, учнів, пускають туди разом із осінніми вітрами, коли вже струшена бувала там уся садовина (Вас., Вибр., 1954, 40); * У порівн. Холодні думки, наче струшений іній, огорнули дівчину (Стельмах, Хліб.., 1959, 486).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 796.