СТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СТРУСИ́ТИ, струшу́, стру́сиш, док.
1. перех., з кого — чого. Збивати, скидати що-небудь з поверхні чогось. — Нічого, — заспокоювала головиха, струшуючи з свого дорогого шовкового плаття краплі чаю, а в душі лаяла і попадю, і секретариху (Мирний, III, 1954, 192); — Прогуло! — озвався перший Сагайда, струшуючи з себе землю (Гончар, І, 1954, 77); Я струсив спокійно Собі з одежі порох подорожній (Л. Укр., IV, 1954, 116); Тимко струсив із сорочки сухі соснові голки, вийшов із куреня (Тют., Вир, 1964, 342); * Образно. Павло струшував з себе шати сну, поволі повертався до реальності (Кир., Вибр., 1960, 286); * У порівн. Чужі очі уже впиваються в спину Тимофія. Він повів плечима, мовби струшуючи недобрий погляд (Стельмах, II, 1962, 34); // від чого і без додатка. Трясучи що-небудь, очищати, звільняти його від чогось. Увіходить Хламушка. Він в осінньому пальті з піднятим коміром і з мокрим зонтиком, якого струшує (Коч., II, 1956, 41); Молодий шпинат обчищають, промивають, струшують від води, дрібно нарізують і заливають соусом з олії (Укр. страви, 1957, 47); На півкрочка посунулась [молодиця] поза лавою та, взявши рушничок, злегенька його струсила (Вовчок, VI, 1956, 284); * Образно. Стимулююча дія переливання крові виявляється ж саме у вигляді удару, шоку, що струшує весь організм (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 296).
2. перех. Трусячи, звільняти дерево, кущ від плодів. Одного дня трусили в садку яблука в коші, а чоловік мій струшує та все з яблуні на мене поглядає (Вовчок, І, 1955, 135); Струшувати або збивати плоди категорично забороняється, бо від цього ще й пошкоджуються дерева та знижується врожай у наступні роки (Колг. Укр., 7, 1956, 38); [Дєнис:] Я, бачте, переліз через пліт й украв з півдесятка яблучок — не струсив, а з землі взяв (Кроп., II, 1958, 445); * Образно. Осінь уже струсила з дерев частину їх літнього вбрання і насипала на землі м’який килим мертвого листя (Гр., II, 1963, 292).
3. перех. Трусячи, збивати що-небудь. Повіяв легенький вітрець, струшуючи з листу неопалі краплі (Мирний, І, 1954, 343); Шумів вітер і струшував на Ярину пелюстки яблуневого цвіту (Десняк, Десну.., 1949, 207); Човен м’яко вткнувся в пісок, струсив кілька росин з куща верболозу (Стельмах, Хліб.., 1959, 466); // Скидати, обсипати листя, пелюстки, плоди і т. ін. Віття акацій сумовито шумить над шляхом, раз у раз струшуючи на гриву коней свій прив’ялений цвіт (Гончар, Таврія.., 1957, 381); Молодий білокорий осокор струшував з себе білий пух, застилаючи легкою прозоро-сріблястою порошею шкільне подвір’я (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 17); * Образно. Високе небо рясним зорепадом струшувало зорі в темну Ташань і гасило їх там — одну за другою (Тют., Вир, 1964, 170).
4. неперех., ким, чим. Трясти кого-, що-небудь. Квітникарки струшували букетами просто перед обличчям жаданих покупців (Смолич, II, 1958, 113); Гнат, мов ранений ведмідь, кинувся до Олександри й схопив її за груди: — Пусти! — не своїм голосом заревів він, струсивши Олександрою, як грушею (Коцюб., І, 1955, 73); // перех. Різко трясти посудину, щоб збовтати, перемішати або втрамбувати те, що в ній міститься. Я струшую в руках пляшку, і ми всі троє чуємо, як у ній булькає (Мик., II, 1957, 153); М’ятні краплі часто готують у народі самі. Для цього 1 частину (за вагою) дрібно порізаних сушених листків холодної м’яти заливають 20 частинами 90° спирту; настоюють цілу добу, струшуючи час від часу, віджимають і віджате проціджують (Лікар. рослини.., 1958, 80); Бочку добре струшують, щоб огірки щільно вляглись (Укр. страви, 1957, 407); // перех. Різко трусячи рукою, збивати що-небудь. Воля ненавмисне розбив термометра, коли струшував, і температуру стали міряти, прикладаючи руки до чола хворої (Ю. Янов., II, 1954, 33); // неперех., чим. Різким рухом закидати щось, трясти чим-небудь. Дівчина скидає капелюх,.. струшує кучерями, любуючись їх мінливим блиском (Вільде, На порозі, 1955, 218); Євгенія Богданівна струшує головою, відкидає коротке, на англійський проділ розчесане волосся назад (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 23).
5. перех. Примушувати тіло тремтіти, здригатися, трястися, коливатися (про хворобу). Йому було важко говорити, бо кашель струшував худорляве тіло й скручував у три погибелі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17); Яринка сиділа на невисокій скрині з інструментами і дивилася на сонце. Нервова лихоманка струшувала все її тіло (Собко, Зор. крила, 1950, 128); Тіло моториста струсили дрібні холодні хвильки лихоманки (Вол., Озеро.., 1959, 8).
6. перех. Сильно хитати, коливати що-небудь. Люди міцно трималися за щогли, різні підпірки, ручки, щоб не падати, коли кит струшував пароплав (Трубл., І, 1955, 186); // безос. Коли сани різко струшувало на виямках або товстих коренях дерев, Кемпер коротко лаявся крізь зуби (Загреб., Шепіт, 1966, 89); * Образно. Буйне почуття великої радості раптом струшує всю істоту хлопчика (Донч., Вибр., 1948, 83); Двадцять чотири постріли струсили вечірню тишу (Рибак, Що сталося.., 1947, 130).
7. перех., перен. Звільнятися від чогось небажаного, неприємного. Напруженням мозкової волі він струсив із себе в’язкий острах і сміливо глянув Тучинському в очі (Досв., Вибр., 1959, 344); Геннадій уже не має сил стрепенутися, струсити з себе якусь драглисту апатію (Вол., Місячне срібло, 1961, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 796.