СТРЯСА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стряса́ти. Тут звук стає стрясанням вод і суші (Бажан, І, 1946, 138); Проекційний об’єктив слід оберігати від ударів, стрясання (Пересувні кінопр., 1959, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 797.