СТРІ́ЛЬНИЙ, а, е, рідко.
1. Стос. до стрільби (див. стрільба́1 1). Іде весна. Хутко вже зацвірінькають пташки, повіє теплий вітерець, запахне стрільним порохом у повітрі (Козл., Щури.., 1956, 159); Смерть має свій дух. Вона тхне кров’ю, стрільним порохом (Томч., Жменяки, 1964, 155).
2. Те саме, що вогнепа́льний 2. Стрільна рана (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 778.