СТРІЛЯ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. стріля́ти 1, 3 і звуки, утворювані цією дією. Стріляння затихло і по інших місцях, його не було чути ніде (Фр., VI, 1951, 343); Подивившись кілька хвилин на стріляння, Щорс звернувся до Журливого: — Ану, Семене Івановичу, покажи хлопцям, як треба влучати в ціль (Бурл., М. Гонта, 1959, 53).
2. Дія за знач. стріля́ти 2, 4-10.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 776.