СТРІ́МКО. Присл. до стрімки́й 1-3. З ліска вела крутая стежка Стрімко вниз зеленою лукою (Фр., XIII, 1954, 345); Дорога стрімко пішла в яр, з якого визирали верховини старих осик (Донч., Пісня.., 1947, 21); Сріблясті реактивні [літаки], вихопившись десь із приморського аеродрому, стрімко йдуть у височінь і тягнуть угору білі стрічки (Гончар, Тронка, 1963, 14); Вода стрімко неслась в озеро (Томч., Готель.., 1960, 15); Крутояр вийшов з каюти так стрімко, що аж вітром повіяло на всіх (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 94); У повоєнний час радянська наука, що стрімко й переможно розвивалася, зайняла передові позиції на світовій арені (Наука.., 11, 1967, 3); Вона [могила] стрімко підіймається вгору і ніби вінчає всю куполоподібну місцевість, що панує над розлогими навколишніми степами (Добр., Тече річка.., 1961, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 779.