СТРІМЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що стрімки́й 2, 4. Водій «Хорха» засигналив.., щоб він [прохожий] випадково не зробив дурниці й не ступив на крок лівіше, під їхню стрімливу, як ракета, машину (Загреб., Європа 45, 1959, 107); Весело стрибають одна поперед одної стрункі стрімливі кізочки (Тулуб, В степу.., 1964, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 779.