СТУДІ́ЄЦЬ, і́йця, ч. Учень студії (у 2 знач.). І. Репін, вважаючи Мурашка одним з найобдарованіших своїх студійців, дозволив йому самостійно знайти тему для програмної картини (Вітч., 2, 1964, 188); Нещодавно київські студійці побували з творчим звітом у Москві, де на сцені Кремлівського театру показали ряд спектаклів класичного і сучасного репертуару (Мист., 2, 1966, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 800.