СТУПА́Р, я́, ч., заст. Той, хто валяє сукно. Не спиться в тиху березневу ніч безталанним заробітчанам, які щороку не з однієї чужої печі їдять хліб, не дрімається убогим рибалкам на хвилі і ступарям (Стельмах, І, 1962, 460).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 805.