Ступір, ра, м.
1) Толкачъ вмѣстѣ съ рычагомъ въ домашней толчеѣ для толченія проса.
2) = Ступа 1. Носиться, як баба з ступіром. О. 1862. X. 34.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 223.
Що oзначає слово - "ступір"
Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.